Ризик перинатальної передачі вірусу від ВІЛ-позитивної матері існує завжди. Ключовими факторами передачі є: вірусне навантаження матері, кількість клітин СD-4, а також стадії розвитку хвороби, що була викликана ВІЛ. Вірус може передатися дитині: під час вагітності через плаценту під час пологів при контакті з біологічними рідинами через грудне молоко На кожному, з цих етапів, ризик передачі можна суттєво знизити. Кожний випадок вагітності – індивідуальний, кожний випадок ВІЛ+ вагітності також є індивідуальним. Не враховуючи цього, складно порівнювати ризики, які існують для конкретної дитини. Загалом, картина виглядає наступним чином: Під час вагітності кров дитини і матері не змішується, але між організмами матері і плода, в плаценті, здійснюється постійний обмін різноманітними речовинами. Зазвичай вірус не може проникнути крізь плацентарний бар`єр, однак, якщо існує яка-небудь патологія (прикріплення плаценти або запальний процес в плаценті та ін.), то з`являється ймовірність попадання вірусу в організм дитини крізь плаценту. Сучасна терапія дозволяє досягти зменшення кількості вірусу в організмі матері до невизначеного рівня (зменшити вірусне навантаження). Тому при правильно підібраних препаратах, ризик передачі ВІЛ дитині, що знаходиться в утробі, значно знижується. Вагітна ВІЛ+ жінка обов`язково повинна знаходитись на обліку в міському чи обласному СНІД-центрі, де можна контролювати вірусне навантаження і кількість СD-4 клітин, підібрати і одержувати препарати, для профілактики передачі ВІЛ дитині. Під час пологів дитина проходить крізь родові шляхи матері, контактуючи з слизовими оболонками. Вірус, який міститься в вагінальному секреті, може попасти в організм новонародженого. Також частими є розриви родових шляхів, мікротравми, тріщини. Це може стати причиною зіткнення дитини з кров`ю матері, в якій знаходиться вірус. Ризик передачі ВІЛ під час пологів зростає при наявності у жінки захворювань статевих органів. Тому приходити на пологи бажано вже підготовленою (зокрема, пролікувавши ці захворювання). Вважають, що більшість випадків інфікування трапляються під час пологів. Певні методи допомоги в пологах також дозволяють знизити ймовірність передачі вірусу під час пологів. Зокрема, спеціаліст повинен провести безпечні природні пологи або запропонувати кесарів розтин, призначити спеціальні противірусні речовини дитині протягом 72-х годин після народження. В грудному молоці знаходиться ВІЛ, який попаде в організм новонародженого, якщо мати не відмовиться від грудного вигодовування. Система травлення новонародженого недостатньо розвинута і рясно постачається кров`ю, що збільшує ризик попадання вірусу крізь систему травлення. Система травлення дорослої людини влаштована таким чином, що вірус не може попасти в кровотік подібним шляхом. Тому для того, щоб уникнути передачі вірусу немовляті, необхідно перейти на повне штучне вигодовування і годувати дитину тільки замінниками грудного молока. Достовірну інформацію про те, передався чи ні дитині ВІЛ, можна буде одержати тільки в 1.5 роки, коли антитіла матері, що присутні в організмі дитини після народження до 18 місяців її життя, повністю зникають. При забезпеченні всього цього комплексу заходів, в більшості (від 90 до 98%) випадків вірус не потрапить в організм дитини. В процесі підготовки статті використовувались матеріали друкованого видання «Люди и ВИЧ», видавництва «Альянс», а також матеріали сайту stopspid.ru