З метою поліпшення якості та доступності медичної допомоги в Дніпропетровській області розвивається сімейна медицина. На сьогодні в медичних закладах області вже працює майже півтисячі сімейних лікарів. Передбачається підготувати ще близько двох тисяч фахівців. Про це — розмова з завідувачкою кафедри сімейної медицини Дніпропетровської державної медичної академії, доктором медичних наук, професором, заслуженим лікарем України Неонілою ЧУХРІЄНКО.

— Сімейного лікаря ще називають «лікарем першого контакту», бо саме до нього люди передусім звертаються зі своїми проблемами. Такий лікар не зосереджений тільки на одному захворюванні пацієнта, він здатний комплексно оцінити стан здоров’я й призначити лікування з урахуванням індивідуальних особливостей хворого, забезпечує тривалу й безперервну медичну допомогу залежно від потреб пацієнта. Адже дуже часто трапляється так, що одне захворювання перебігає на тлі інших. Нині кожне з них лікують різні лікарі, вони призначають ліки без урахування впливу однієї хвороби на іншу. У коло обов’язків сімейного лікаря входить також проведення диспансеризації, регулярних профілактичних оглядів і т.ін.
Наприклад, хворому прописали рекомендації, а виконує він їх чи ні, ніхто не стежить. А сімейний лікар може це контролювати, допомагати порадою. Завдяки тому, що сімейний лікар спостерігає всю родину (дорослих і дітей) протягом усього їхнього життя, він може своєчасно помітити серйозні захворювання, виявити їх на ранніх стадіях, приміром, виявити пухлину на початку її розвитку та вчасно направити до онколога, зберігши людині життя й здоров’я. Такий лікар надає високоякісну первинну медичну допомогу.
— Як сімейний лікар взаємодіятиме із вузькими фахівцями?
— Програма, за якою ми їх навчаємо, охоплює вивчення 20 різних спеціальностей в обсязі, потрібному для первинної допомоги. Тому не можна зводити роль сімейного лікаря до диспетчера. Він буде направляти, скажімо, до офтальмолога або хірурга, тільки якщо буде потреба, якщо є підозри на серйозні захворювання, з якими сам не може впоратися. Це прописано в Протоколах, що регламентують його роботу. А зазвичай буває так, що хворий приходить до терапевта, вистоює чергу, а той говорить: «Це не в моїй компетенції, ідіть до хірурга», а хірург направить до іншого фахівця. Ось по такому ланцюжку й доводиться ходити хворому. А сімейний лікар, у якого є відповідна підготовка, зможе відразу направити до потрібного фахівця. Саме він, а не хворий, налагоджує зв’язок із «вузькими» фахівцями. Нині хворі самі йдуть до фахівців 2—3 рівня, а це не правильно. По-перше, лікар з вузькою спеціалізацією не завжди може розібратися із простими випадками, адже він займається специфічними проблемами. По-друге, немає потреби змушувати вузькоспеціалізованого фахівця надавати первинну допомогу.
— Існує думка, що сімейний лікар замінить дільничного терапевта й педіатра. Чи так це?
— У перспективі, коли ми почнемо готувати сімейних лікарів у ВНЗ. Нині педіатри та терапевти є базовими спеціалістами для перепідготовки. На перехідному етапі терапевти й педіатри залишаться в стаціонарах, у поліклініках, у діагностичних центрах і будуть виконувати свої функції.
— Ще недавно акушери-гінекологи побоювалися, що сімейна медицина загубить акушерсько-гінекологічну службу…
— Тепер я чую протилежне: сімейний лікар — це їх помічник. Наприклад, вагітна повинна консультуватися з багатьох питань: що їй можна їсти, як стежити за масою тіла і таке інше. Їй доводилося часто ходити на прийом. Це було незручно і вагітним, і лікарям. Тепер вона зможе консультуватися в сімейного лікаря, який знає, на що в неї алергія, які є протипоказання. Це не виключає потреби стати на облік у жіночій консультації. Але завдяки тривалому спостереженню сімейний лікар першим зможе виявити патологію. Така ж ситуація і з хронічними хворими.
— У яких країнах розвинена сімейна медицина? На чий досвід ми опираємося?
— Медичні системи Канади, Ізраїлю, Німеччини, Нідерландів, Угорщини й багатьох інших європейських країн діють на засадах сімейної медицини. У Великій Британії 50% усіх фахівців — це сімейні лікарі. Висока якість медичних послуг у зазначених країнах підтверджує ефективність такої практики.
— Як давно почали підготовку сімейних лікарів у Дніпропетровську?
— Перші кроки було зроблено в 1996 році, коли колегія Управління охорони здоров’я облдержадміністрації ухвалила рішення щодо реформування первинної медико-санітарної допомоги. Наш ректор Георгій Дзяк уже тоді розумів нагальність цього новаторського підходу, з його ініціативи в 1997 році було створено доцентський курс, а потім і кафедру сімейної медицини. Наші викладачі пройшли підготовку й одержали сертифікати з організації та методики викладання сімейної медицини на виїзному циклі Московської медичної академії. Програма підготовки сімейних лікарів у нас охоплює вивчення 20 медичних спеціальностей. На кафедрі є сучасне обладнання, що входить до комплекту оснащення сімейних амбулаторій.
Тепер у нас уже понад 1400 випускників, які працюють не тільки в нашій області, але й по всій Україні. Вони продовжують учитися. Ми щомісяця збираємося Асоціацією сімейних лікарів, обговорюємо актуальні питання сучасної медицини, ділимося досвідом. З лекціями виступають професори, доценти ДДМА, провідні обласні спеціалісти. У нашій спеціальності дуже важливо постійно підвищувати рівень знань, дізнаватися про нововведення в медичній сфері.
— Неоніло Дмитрівно, що найважливіше в роботі сімейного лікаря?
— Його робота складна, соціально значуща й украй потрібна державі, для нього важлива моральна й матеріальна підтримка. Він має бути не тільки висококваліфікованим фахівцем, а й тонким психологом, уміти будувати довгострокові відносини, працювати в довірчому контакті зі своїми пацієнтами, завжди бути готовим прийти на допомогу. Дуже часто сімейний лікар стає майже членом родини, її надійним радником. Я думаю, що ті родини, які спостерігаються в сімейних лікарів, уже оцінили всі переваги такої системи й незабаром кожний із нас також зможе переконатися в її ефективності.

Розмову вела
Анастасія ШОКАЛО.
©”Ваше Здоров’я” №47 за 2011 р.